Жіноче божество – найдавніший зразок оберега, який був поширеним практично в усіх народів. Оберегом української родини здавна була лялька-мотанка. Уявіть собі побут наших предків – ні телевізорів з серіалами, ні Інтернету, ні мобільних телефонів, ні офісів, ні аеропортів – все життя будувалася на циклах природи та сільського господарства: перемога Весни над Зимою, приліт птахів, посів, розквіт природи, збір урожаю… До різних подій робилися обрядові лялечки, і кожна з них наповнювалася своїм змістом і мала своє призначення – одна лялечка спалювалася як символ очищення, а інша, навпаки, наповнювалася зерном і ставилася на чільне місце, щоб в будинок залучати добро. Слов’янські ляльки були не лише окрасою інтер’єру чи дитячими іграшками, вони завжди вважалися оберегами в побуті і в особистому житті наших предків.

В основі української ляльки-мотанки – хрестоподібна фігура, де єдина об’ємна деталь – це голівка. Її виготовлення – це найважливіший момент процесу створення ляльки-мотанки. Спочатку змотується з пасочка тканини спіраль – символ безконечності і покриваючи її шматинкою, майстриня вкладає свої думки і наміри: для чого ця лялька робиться, у чому вона покликана допомагати своєму майбутньому власнику. Потім голівка обмотується ниткою, яка викладається на обличчі ляльки у формі хреста. Хрест в даному випадку є й оберегом – символом Сонця, життя і нових починань, і символізує саму людину, гармонію її персонального фізичного (горизонталь) і духовного (вертикаль) начал. Традиційно вузлова лялька мотається за рухом сонця, тоді вона принесе вдачу та щастя. У давнину всі українські матусі «мотали» ляльки, адже інших іграшок в їхніх дітей не було. Сьогодні лялька-мотанка — це скоріше дань традиції, її охоче купують у майстринь як український сувенір.

Зроблена власноруч лялька зберігає позитивну енергетику свого творця і є справжнім сімейним оберегом. Намотування хреста на обличчі ляльки це досить складний етап. Пропоную варіант складного хреста, який я мотала на личку Різдвяної ляльки.

Автор Алла Шушкевич