На відкритті виставки Ірини Бердаль-Шевчик  я мала можливість поспілкуватися в приємному мистецькому колі. Зокрема, знайшла відповідь на запитання, що вже давно мене цікавило, а саме: про ляльок-мотанок. Коли бачила їх на фото, вони мене лякали відсутністю облич. «Чому їх роблять такими?», – саме це питання я задала Тетяні Фургала – майстрині, у якої у 2011 році «народилося» 25 неповторних мотанок. 

Пані Тетяна пояснила, що ляльки-мотанку потрібно сприймати цілісно, адже вона має такий вигляд, який історично склався за тисячі років, відколи наші предки почали робити ляльку своїми руками. Традиційний і спосіб намотування – по спіралі, за годинниковою стрілкою із заходу на схід – за сонцем. Головою ляльки-мотанки, традиційно, можуть бути як намотані по спіралі шматки тканини, що є символом плинності життя і руху розвитку по спіралі; так і горішок, що є символом мудрості. Замість очей, рота – хрест з ниток. Він робиться з яскравих кольорів (символ веселки), вертикальні лінії зображують чоловіче начало, горизонтальні – жіноче.

Лялька-мотанка символізує долю людини, тому на ній не повинно бути вузликів, бо такий самий «вузол» утвориться на долі. Також ляльку-мотанку не можна шити, тобто колоти голкою (щоб не вийшла лялька-вуду, бо то вже інша історія).

Традиційна лялька-мотанка завжди мала одяг. Колись були ляльки буденні і святкові. Буденними ляльками діти бавились щодня, мами намотували їх нашвидкоруч з клаптиків тканин, що знаходили в хаті – намотували спідницю, фартух і хустку. Руки у ляльки були не завжди, а якщо були, то дуже символічні і короткі. Святкові ляльки-мотанки були дуже чепурними і гарними: вони неодмінно мали вінок зі стрічками на голові, або корону, елементи вишивки на “одязі”, багато намотаних спідниць з дорогої тканини. Називались такі ляльки “Боярині” або “Дружки”.

Зрозуміти ляльок-мотанок мені допомогла можливість потримати одну з них в руках – маленьке ангелятко, зроблене руками п. Тетяни, було таким добрим та милим, від нього так і віяло позитивною енергією…

Зі слів автора: “… Це просто диво – створення ляльки! Коли з різних матеріалів народжується цілісний, яскравий та цілковито унікальний образ. Лялька-мотанка має свій настрій та характер, свою неповторну енергетику, своє ім’я.
Вони для мене наче «живі», зі своєю унікальною історією та яскравим життям. Ляльки-мотанки народжуються ніби на одному подиху, з неймовірно шаленим натхненням, з прагненням творити добро, радість, красу і дарувати гармонію та любов….”

Також я дізналася, що ляльки-мотанки присутні в багатьох культурах. Це найперші та найпростіші іграшки. Щоб пізнати мотанку, потрібно зазирнути в глибину її історії, розібратися в її символах.

Українська лялька-мотанка була неодмінним супутником на всіх етапах життя українців: вона оберігала сон і здоров’я немовлят, допомагала дівчатам вдало вийти заміж, оберігала домашнє вогнище та достаток у сім’ї. І такий оберіг можна легко зробити своїм руками.

Автор ляльок-мотанок Тетяна Фургала